Хартія світу без насильства

«Хартія світу без насильства» є результатом кількох років роботи окремих осіб і організацій, які отримали Нобелівську премію миру. Перший проект був представлений на сьомому саміті нобелівських лауреатів у 2006 році, а остаточний варіант був затверджений на восьмому саміті в грудні 2007 року в Римі. Точки зору та пропозиції дуже схожі на ті, які ми бачимо тут у березні цього року.

11 листопада 2009, під час десятого Всесвітнього саміту, що відбувся в Берліні, переможці конкурсу Нобелівська премія миру вони представили Хартію світу без насильства промоутерам Всесвітній марш миру і ненасильства Вони будуть виступати в якості емісарів цього документу в рамках своїх зусиль, спрямованих на підвищення глобальної обізнаності про насильство. Сило, засновник універсалістського Гуманізму і натхнення для Світового Маршу, говорив про Значення миру і ненасильства на той час.

Лист до світу без насильства

Насильство - це передбачувана хвороба

Жодна держава чи особа не можуть бути безпечними у небезпечному світі. Цінності ненасильства перестали бути альтернативою, щоб стати необхідністю, як у намірах, так і в думках та вчинках. Ці цінності виражаються у їх застосуванні до відносин між державами, групами та індивідами. Ми переконані, що дотримання принципів ненасильства запровадить більш цивілізований та мирний світовий порядок, в якому можна реалізувати більш справедливий та ефективний уряд, поважаючи людську гідність та сакральність самого життя.

Наші культури, наші історії та наше індивідуальне життя взаємопов'язані, а наші дії взаємозалежні. Сьогодні, як ніколи, ми вважаємо, що ми стикаємося з істиною: наша спільна доля. Ця доля визначатиметься нашими намірами, нашими рішеннями та сьогодні нашими діями.

Ми твердо віримо, що створення культури миру і ненасильства - це благородна і необхідна мета, навіть якщо це довгий і складний процес. Підтвердження принципів, викладених у цій Хартії, є важливим кроком для гарантування виживання та розвитку людства та досягнення світу без насильства. Ми, люди та організації, нагороджені Нобелівською премією миру,

Підтвердження нашої відданості Загальній декларації прав людини,

Занепокоєний необхідність покласти край поширенню насильства на всіх рівнях суспільства і, перш за все, на загрози, які глобально загрожують самому існуванню людства;

Підтвердження що свобода думки і висловлювання лежить в основі демократії і творчості;

Визнання що насильство проявляється в багатьох формах, будь то збройний конфлікт, військова окупація, бідність, економічна експлуатація, руйнування навколишнього середовища, корупція та упередження, засновані на расі, релігії, статі або сексуальній орієнтації;

Ремонт що прославлення насильства, яке виражається через розважальну торгівлю, може сприяти прийняттю насильства як нормального і допустимого стану;

Переконаний що найбільш постраждалі від насильства є найслабшими і найбільш вразливими;

Беручи до уваги що мир - це не лише відсутність насильства, а й наявність справедливості і добробуту людей;

Враховуючи що неналежне визнання етнічної, культурної та релігійної різноманітності з боку держав лежить в основі більшості насильства, що існує у світі;

Визнання терміновість розробки альтернативного підходу до колективної безпеки, заснованого на системі, в якій жодна країна чи група країн не повинні мати ядерну зброю для власної безпеки;

Свідоме що світ потребує ефективних глобальних механізмів і ненасильницьких методів запобігання та вирішення конфліктів, і що вони є найбільш успішними, якщо їх прийняти на самому ранньому етапі;

Підтвердження що ті, хто має владу, мають найбільшу відповідальність покласти край насильству, де б він не проявився, і запобігти його, коли це можливо;

Переконаний що принципи ненасильства повинні тріумфувати на всіх рівнях суспільства, а також у відносинах між державами та окремими особами;

Ми закликаємо міжнародну спільноту сприяти розробці наступних принципів:

У взаємозалежному світі запобігання та припинення збройних конфліктів між державами та державами вимагає колективних дій з боку міжнародної спільноти. Найкращим способом забезпечення безпеки окремих держав є просування глобальної безпеки людини. Це вимагає посилення спроможності системи ООН та регіональних організацій співпраці.
Щоб досягти світу без насильства, держави повинні завжди поважати верховенство права і поважати свої правові угоди.
Важливо продовжувати без подальших затримок з метою перевірки ліквідації ядерної зброї та іншої зброї масового знищення. Держави, які володіють такою зброєю, повинні вжити конкретних кроків у напрямку роззброєння і прийняти оборонну систему, яка не ґрунтується на ядерному стримуванні. Водночас держави повинні прагнути консолідувати режим ядерного нерозповсюдження, а також посилити багатосторонні перевірки, захистити ядерний матеріал і здійснювати роззброєння.
Щоб зменшити насильство в суспільстві, виробництво та продаж стрілецької зброї та легких озброєнь повинні бути скорочені та суворо контролюватися на міжнародному, державному, регіональному та місцевому рівнях. Крім того, має бути повне і універсальне застосування міжнародних угод з роззброєння, таких як Договір про заборону шахт 1997, а також підтримка нових зусиль, спрямованих на усунення наслідків нерозбірливої та активованої зброї. жертв, таких як касетні боєприпаси.
Тероризм ніколи не може бути виправданим, оскільки насильство викликає насильство і тому, що ніякий акт терору проти цивільного населення будь-якої країни не може бути вчинений в ім'я будь-якої причини. Проте боротьба з тероризмом не може виправдати порушення прав людини, міжнародного гуманітарного права, норм громадянського суспільства та демократії.
Припинення домашнього та сімейного насильства вимагає безумовної поваги рівності, свободи, гідності та прав жінок, чоловіків та дітей з боку всіх осіб та установ держави, релігії та громадянське суспільство. Такі опіки мають бути включені до місцевих та міжнародних законів та конвенцій.
Кожна людина та держава розділяють відповідальність за запобігання насильству над дітьми та молодими людьми, які представляють наше спільне майбутнє та наш найцінніший актив, а також сприяють освітнім можливостям, доступу до первинної медичної допомоги, особистої безпеки, соціального захисту та сприятливе середовище, яке зміцнює ненасильство як спосіб життя. Освіта в мирі, яка заохочує ненасильство і акцент на співчутті як вродженої якості людської істоти, повинна бути важливою частиною освітніх програм на всіх рівнях.
Запобігання конфліктам, що виникають внаслідок виснаження природних ресурсів і, зокрема, водних та енергетичних джерел, вимагає від держав розвивати активну роль і запроваджувати правові системи та моделі, що спрямовані на охорону навколишнього середовища та заохочувати стримування його споживання засноване на наявності ресурсів і реальних потреб людини
Ми закликаємо Організацію Об'єднаних Націй та її держав-членів сприяти визначенню етнічного, культурного та релігійного різноманіття. Золотим правилом ненасильницького світу є: «Поводьтеся з іншими так, як хотіли б, щоб вас лікували».
Основними політичними інструментами, необхідними для формування ненасильницького світу, є ефективні демократичні інституції та діалог, заснований на гідності, знаннях та зобов'язаннях, які проводяться у відношенні балансу між сторонами, і, де це доречно, також мають на увазі аспекти людського суспільства в цілому і природне середовище, в якому вона живе.
Усі держави, інституції та окремі особи повинні підтримувати зусилля, спрямовані на подолання нерівностей у розподілі економічних ресурсів і вирішення великих проблем, які створюють плід для насильства. Невідповідність умов життя неминуче призводить до відсутності можливостей і, у багатьох випадках, до втрати надії.
Громадянське суспільство, включаючи правозахисників, пацифістів і екологічних активістів, повинно бути визнане та захищене як необхідне для побудови ненасильницького світу, як і всі уряди повинні служити своїм громадянам, а не навпаки. Повинні бути створені умови для залучення та заохочення участі громадянського суспільства, особливо жінок, у політичних процесах на глобальному, регіональному, національному та місцевому рівнях.
Виконуючи на практиці принципи цієї Хартії, ми звертаємось до всіх нас, щоб ми працювали разом за справедливий і вбивчий світ, в якому кожен має право не бути вбитим і, в той же час, обов'язком не вбивати нікому

Підписи Хартії про світ без насильства

в виправити всі форми насильства, ми заохочуємо наукові дослідження у сфері взаємодії людини та діалогу, і ми запрошуємо академічні, наукові та релігійні спільноти допомагати нам у переході до ненасильницького та не вбивчого суспільства. Підписати Хартію світу без насильства

Нобелівські премії

Майреад Корріган Магуайр
Його Святість Далай-лама
Михайло Горбачов
Лех Валенса
Фредерік Віллем де Клерк
Архієпископ Десмонд Мпіло Туту
Джоді Вільямс
Ширін Ебаді
Мохамед Ель-Барадеї
Джон Юм
Карлос Філіпе Ximenes Бело
Бетті Вільямс
Мухаммед Янус
Вангарі Маатахі
Міжнародні лікарі для запобігання ядерній війні
Червоний Хрест
Міжнародне агентство з атомної енергії
Комітет служби американських друзів
Міжнародний офіс миру

Прихильники Хартії:

Установи:

Уряд Басків
Муніципалітет Кальярі, Італія
Провінція Кальярі, Італія
Муніципалітет Вілла Верде (АР), Італія
Муніципалітет Гроссето, Італія
Муніципалітет Лесіньяно-де-Баньї (PR), Італія
Муніципалітет Багно-Ріполі (FI), Італія
Муніципалітет Кастель Болоньєзе (РА), Італія
Муніципалітет Кава-Манара (ПВ), Італія
Муніципалітет Фаенца (РА), Італія

Організації:

Люди миру, Белфаст, Північна Ірландія
Асоціація Collettiva пам'яті, асоціація
Хокотехі Моріорі Траст, Нова Зеландія
Світ без воєн і без насильства
Всесвітній центр гуманістичних досліджень (CMEH)
Спільнота (для людського розвитку), Світова федерація
Конвергенція культур, Всесвітня федерація
Міжнародна федерація гуманістичних партій
Асоціація «Кадіс за ненасильство», Іспанія
Міжнародний фонд «Жінки для змін» (Великобританія, Індія, Ізраїль, Камерун, Нігерія)
Інститут миру та світських досліджень, Пакистан
Асоціація Assocodecha, Мозамбік
Фонд Awaz, Центр служб розвитку, Пакистан
Єврафрика, Мультикультурна асоціація, Франція
Мирні ігри UISP, Італія
Клуб Мебіуса, Аргентина
Centro per lo sviluppo, креатив "Данило Долчі", Італія
Centro Studi ed European Initiative, Італія
Інститут глобальної безпеки, США
Групова надзвичайна ситуація Альто Казертано, Італія
Товариство орігамі Болівії, Болівія
Il sentiero del Dharma, Італія
Gocce di fraternità, Італія
Фонд Агуаклара, Венесуела
Associazione Lodisolidale, Італія
Освіта з прав людини та колектив з попередження активних конфліктів, Іспанія
ETOILE.COM (Агентство видання Руанди, висвітлення, преса та комунікації), Руанда
Молодіжна організація з прав людини, Італія
Атеней Петаре, Венесуела
Етична асоціація CÉGEP з Шербрука, Квебек, Канада
Федерація приватних закладів з питань догляду за дитиною, молоддю та сім'єю (FIPAN), Венесуела
Центр Комунатора Женез-Уні-де-Парк, Квебек, Канада
Лікарі глобального виживання, Канада
UMOVE (Об'єднані матері, що протистоять насильству скрізь), Канада
Шалені бабусі, Канада
Ветерани проти ядерної зброї, Канада
Трансформативний навчальний центр, Університет Торонто, Канада
Промоутери миру та ненасильства, Іспанія
ACLI (Associazioni Cristiane Lavoratori Italiani), Італія
Legautonomie Veneto, Італія
Istituto Buddista Italiano Soka Gakkai, Італія
UISP Lega Nazionale Attività Subacquee, Італія
Commissione Giustizia e Pace di CGP-CIMI, Італія

Помітний:

Пан Вальтер Велтроні, колишній мер Риму, Італія
Пан Тадатоші Акіба, президент мерів з миру та мер Хіросіми
Пан Агазіо Лоєро, губернатор регіону Калабрія, Італія
Проф. М. С. Свамінафан, колишній президент Конференцій з питань поггвашів з питань науки та світових питань, Нобелівської премії миру
Девід Т. Івз, Інститут Альберта Швейцера
Джонатан Гренофф, президент Інституту глобальної безпеки
Джордж Клуні, актор
Дон Чідл, актор
Боб Гельдоф, співак
Томаш Гірш, речник гуманізму Латинської Америки
Мішель Уссен, речник гуманізму в Африці
Джорджіо Шульце, речник Європи з гуманізму
Кріс Уеллс, спікер гуманізму в Північній Америці
Судхір Гандотра, речник гуманізму для Азіатсько-Тихоокеанського регіону
Марія Луїза Чіофало, радник муніципалітету Пізи, Італія
Сільвія Амодео, президент фонду Meridion, Аргентина
Мілуд Редзукі, президент Асоціації ACODEC, Марокко
Анжела Фіороні, регіональний секретар Легавтономії Ломбардія, Італія
Луїс Гутьеррес Еспарца, президент Латиноамериканського кола міжнародних досліджень (LACIS), Мексика
Вітторіо Агнолетто, колишній член Європарламенту, Італія
Лоренцо Гуцелоні, мер міста Новате-Міланезе (Мічиган), Італія
Мохаммад Зіа-ур-Рехман, національний координатор GCAP-Пакистан
Раффаеле Кортесі, міський голова Луго (РА), Італія
Родріго Каразо, колишній президент Коста-Ріки
Лусія Бурсі, мер Маранелло (Міссурі), Італія
Мілослав Влчек, президент Палати депутатів Чеської Республіки
Сімоне Гамберіні, мер Касалеккіо ді Рено (BO), Італія
Лелла Коста, актриса, Італія
Луїза Моргантіні, колишній віце-президент Європарламенту, Італія
Біргітта Йонддоттір, член парламенту Ісландії, президент друзів Тибету в Ісландії
Італо Кардосо, Габріель Чалита, Хосе Олімпіо, Джаміль Мурад, Кіто Форміга, Агналдо
Тімотео, Жуан Антоніо, Джуліана Кардозу Альфредінью Пенна («Парламентський фронт для супроводу Всесвітнього маршу миру та Não Violência в Сан-Паулу»), Бразилія
Катрін Якобсдоттір, міністр освіти, культури та науки, Ісландія
Лоредана Феррара, радник провінції Прато, Італія
Алі Абу Аввад, мировий діяч через ненасилля, Палестина
Джованні Джуліарі, радник муніципалітету Віченца, Італія
Ремі Пагані, мер Женеви, Швейцарія
Паоло Чекконі, мер Верніо (PO), Італія
Вівіана Поцебон, співачка, Аргентина
Макс Делупі, журналіст і водій, Аргентина
Пава Жолт, мер Пека, Угорщина
Дьорджі Гемесі, міський голова Ґьодель, президент місцевих органів влади, Угорщина
Август Ейнарссон, ректор Університету Біфреста, Ісландія
Svandís Svavarsdóttir, міністр довкілля Ісландії
Зігмундур Ернір Рунарссон, член парламенту, Ісландія
Маргрет Тріггвадоттір, член парламенту, Ісландія
Вігді Хауксдотір, член парламенту, Ісландія
Анна Пала Сверрісдоттір, член парламенту, Ісландія
Трайн Бертелссон, член парламенту, Ісландія
Сигурдур Інгі Йоханнессон, член парламенту, Ісландія
Омар Мар Джонсон, мер Судавікурхреппуру, Ісландія
Рауль Санчес, секретар з прав людини провінції Кордова, Аргентина
Еміліано Цербіні, музикант, Аргентина
Амалія Маффеїс, Сервас - Кордова, Аргентина
Альмут Шмідт, директор Інституту Гете, Кордова, Аргентина
Асмундур Фрідрікссон, мер Гардуру, Ісландія
Інгібьорг Ейфеллс, директор школи, Гейслабаугур, Рейк'явік, Ісландія
Одур Хрольфсдоттір, директор школи, Енгідальдсколі, Хафнарфьордур, Ісландія
Андреа Оліверо, національний президент міста Аклі, Італія
Денніс Дж. Куцініч, член Конгресу, США